Активність


  • Олександр, метод-координатор повідомлення в стрічці групи Логотип групи (Колегія юстиції)Колегія юстиції 4 роки, 6 міс. тому

    Про «дух» та «букву» закону

    «Закон, як дишло – куди повернув, туди і вийшло» – народна мудрість

    А і справді, стільки освічених і досить розумних людей серед наших інтелектуалів часто абсолютно щиро не можуть зрозуміти, чому ж відбувається в Україні те, що відбувається: гарні закони не працюють, зло не карається, честь і гідність принижується, підвалини державності не зміцнюються, а розхитуються і т. ін.?

    Більшість намагається шукати винуватих серед «виконавців»: політиків, олігархів, бюрократів, суддів і т. ін.. Але ж іноді виконавців вдається змінювати, а ситуація залишається незмінною. Говорять, мовляв, «систему треба змінювати»! Так, треба, але як? Що в діючій системі «не так»? Запитання не просте, тут є багато чинників в яких заплутались та постійно борсаються більшість аналітиків та політологів, але ж має бути той «кінець» з якого можна розплутувати весь клубок проблем?

    Як на мене, таким «кінцем» є реальна практика використання в Україні понять «дух» та «буква» закону. Правознавство трактує ці поняття так: «Дух» закону передає дійсний зміст норм права, що витікає з кінцевої мети його розробки та застосування», а під «Буквою» закону розуміють лише буквальне значення юридичного тексту.

    При цьому, мається на увазі, що поняття «Дух» та «Буква» закону знаходяться та застосовуються в нерозривній єдності, при чому, поняття «Дух» превалює над поняттям «Буква». Але в нашій право-застосувальній практиці дуже часто така єдність порушується. Таким чином, і з’являються рішення «законні» за формою, але зовсім «не правові» за змістом.

    Виносячи будь-яке рішення іменем України кожен суддя мав би постійно співставляти його з головною функцією держави, яку він в цей момент виконує, і яка має звучати, приблизно, так: «Створювати умови для гідного життя всіх своїх громадян». І тоді кожне рішення буде правовим лише тоді, коли воно буде сприяти створенню саме таких умов в Державі.

    В нашому житті так складається, що цими різними поняттями послуговуються і різні люди. «Духом» – керуються, переважно, прогресивні політики, реформатори, котрі мають відповідний масштаб мислення та намагаються будувати ефективну «Країну для людей», а за «Букву», котру вони самі ж так неоднозначно виписали, чіпляються, переважно, ретрогради, бюрократи та корупціонери, котрі «тримаючись за місце» переймаються лише власним добробутом.

    Саме так і виникають «ножиці» між потребами і бажаннями людей, «дух» яких озвучує та намагається реалізовувати, наприклад, губернатор М.Саакашвілі, і бажаннями чиновників, котрі «звітують за конкретний місяць, а не за все своє життя», і тому міцно «тримаються за букву», ігноруючи «дух», позицію яких висловлює, очевидно, губернатор В. Різниченко, у відомому конфлікті.

    Але, я б не поспішав картати останніх – люди такі, які є і завжди чинять так, як їм дозволено, виходячи з власного масштабу мислення та рівня моральності. А звідкіля ж взятися їх усвідомленню про «слугування народу», як «головну функцію держави», коли сама Державна система побудована на зовсім інших принципах та цінностних орієнтирах?

    Вкотре, ми виходимо на безальтернативність функціонального, а не «крісельно-портфельного», підходу при реформуванні Державної системи. Без цілісної функціональної моделі Системи – будь яке «реформування» це теж саме маніпулювання «Буквами» при повному ігноруванні «Духу».

    Лише системний, функціональний підхід гарантує нерозривну єдність «Букви» та «Духу» законів на етапах їх створення та застосування, а відтак, і їх ефективність. Лише через функціональну взаємообумовленість та системну цілісність простий землекоп, котрий все життя копає траншеї, може усвідомлювати, що він будує храми та міста і вдосконалює, цим самим, життя всього народу.

    Тільки функціональна модель дає відчуття системної обумовленості та «кінцевості» як в функціональному так і в законотворчому розмаїтті нашої Державної системи. Не можливо ж уявити автомобіль з «безкінечним» числом деталей та «безкінечною» інструкцією з експлуатації.

    Дійсно, народна мудрість завжди має рацію: законами, як і дишлом від воза легко вертіти, якщо колеса не стоять в глибокій «колії» правового «Духу» національного законодавства. Таку «колію» може ефективно прокласти тільки функціональна модель системи «Держава Україна», яка передбачає лише потрібні і корисні людям функції.

    Основною думкою цієї статті є те, що «дух» закону є превалюючим і рішення, прийняте на підставі лише «букви» закону при ігноруванні його «духу» – є нікчемним.

    Яскравою ілюстрацією цієї тези є перші кроки наших Грузинських реформаторів (Саакашвілі, Сакварелідзе, Згуладзе) та їх «феноменальну» популярність в Українському народі. Певно, вони вірно відчули і зрозуміли «дух» нашої незалежності, через «дух Українського Майдану».

    «Дух» Українського законодавчого поля, як частка національної духовності – від Бога, а всі законодавчі та підзаконні «букви» – від людей, то виправляти їх в наших силах.